Лінійні кораблі типу «Лайон»
 Схема проєкту лінійних кораблів типу «Лайон»
| |
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | лінійні кораблі типу «Лайон» |
| Попередник: | Лінійні кораблі типу «Кінг Джордж V» (1939) |
| Наступник: | HMS Vanguard (1944) |
| Заплановано: | 6 |
| Скасовано: | 6 |
| Основні характеристики | |
| Тип: | лінійний корабель |
| Водотоннажність: | 47 110 |
| Довжина: | 239,2 м. |
| Ширина: | 32 м. |
| Осадка: | 10,2 м. |
| Двигуни: | 4 турбіни, 130 000 к.с. |
| Швидкість: | 30 вузлів |
| Дальність плавання: | 14 000 морських миль. |
| Екіпаж: | 1750 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
|
Лінійні кораблі типу «Лайон» — тип лінкорів Королівського флоту Великої Британії, які планувалися до будівництва перед початком Другої світової війни. Проект був вдосконаленою версією лінкорів типу «Кінг Джордж V» з артилерією більшого калібру. Всього планувалося побудувати чотири одиниці «Лайон» (англ. Lion), «Тімірер» (англ. Temeraire), «Конкерор» (англ. Conqueror) «Тандерер» (англ. Thunderer).[1]
Перші два корабля серії, «Лайон» і «Тімірер» були закладені влітку 1939 року, але у зв'язку з початком війни, будівництво було призупинено в жовтні 1939 року, так як передбачалося, що лінкори не встигнуть добудувати до закінчення бойових дій. У лютому 1940 року Адміралтейство підтвердило призупинення будівництво закладених лінкорів типу «Лайон», а остаточно роботи припинилися у 1943 року[2].
1941 року розглядалася можливість побудови на основі корпусів лінкорів цього типу гібридних авіаносців. Кораблі мали зберегти дві башти гармат головного калібру та нести 12 винишувачів та два літаки-торпедоносця. Проєкт було відхилено.[3]
Гармати лінкорів створювалися на основі 406-мм гармат кораблів типу «Нельсон». Вони стріляли 1080-кг снарядом з початковою швидкістю 757 м/с. Хоча їх пробивна здатність, у порівнянні з гарматами «Нельсона», зросла, ці гармати поступалися американським аналогам. Всього встигли замовити 28 гармат, п'ять з яких були поставлені флоту.
Основною відмінною рисою повинна була стати транцевої корми, вперше задумана ще для проекту G-3. На відміну від звичайної, транцевой форма корми сприяла зниженню залиття водою на високих швидкостях при незначному зростанні опору, що покращувало умови використання кормового озброєння.
- Балакин С. А., Дашьян А. В. и др. Линкоры Второй мировой. Ударная сила флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2006. — 256 c.: ил. — (Арсенал Коллекция). — 3000 экз. — ISBN 5-699-18891-6, ББК 68.54 Л59.
- Кофман В.Л. Линейные корабли типов «Лайон» и «Вэнгард». — М, 1997.
- Михайлов А.А. Линейные корабли типа «Кинг Джордж V» (1937-1939). — Самара : АНО «Истфлот», 2007. — ISBN 978-5-98830-022-9.
- Тарас А. Е. Энциклопедия броненосцев и линкоров. — М. : Харвест, АСТ, 2002. — ISBN 985-13-1009-3.
- All the world's battleships. 1906 to the present. — London : Conway Maritime Press, 1996. — ISBN 0-85177-691-4.
- Conway’s All the World’s Fighting Ships, 1922—1946. — London : Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0-85177-146-7.
- Hore P. Battleships. — London : Lorenz Books, 2005. — ISBN 0-7548-1407-6.
- Sandler S. Battleships. An illustrated history of their impact. — Denver, USA : ABC-CLIO, 2004. — ISBN 1-85109-410-5.
- Raven, Alan; Roberts, John (1976). British Battleships of World War Two: The Development and Technical History of the Royal Navy's Battleship and Battlecruisers from 1911 to 1946. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-817-0.
- ↑ Sturton, Ian; Budzbon, Przemysław (1996). All the world's battleships : 1906 to the present (англійська) . London: Conway Maritime Press. с. С. 98. ISBN 0-85177-691-4. OCLC 36423628.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Friedman, Norman (2015). The British Battleship 1906-1946 (англійська) . South Yorkshire. с. 336. ISBN 978-1-4738-7497-8. OCLC 932622979.
- ↑ McLaughlin, Stephen (1991). The hybrid warship : the amalgamation of big guns and aircraft (англійська) . Annapolis, Md.: Naval Institute Press. с. 67. ISBN 1-55750-374-5. OCLC 23198575.
